ФРАГМЕНТ ПРЕС- КОНФЕРЕНЦІЇ «РІЛЬКЕ І УКРАЇНА»

ФРАГМЕНТ  ПРЕС- КОНФЕРЕНЦІЇ
 «РІЛЬКЕ І УКРАЇНА»

(11 клас)

Журналіст. Шановний пане Райнер Марія Рільке, у Вашій творчій долі віддзеркалилася українська земля. Знаю, що Ви були в Україні. Цікаво дізнатися, що спонукало Вас відвідати нашу землю?

Рільке. Спочатку  я познайомився з перекладними творами Толстого, Достоєвського, Тургенєва. А інтерес до них в мені пробудила Лу Андреас Саломе. Вона була впродовж життя моїм найпершим другом. Лу народилася на російській землі, в Петербурзі,  в родині російського генерала французького походження. Саме вона й запалила мене мрією відвідати і пізнати Русь. Тому у 1899 -  1900 роках разом із Лу Андреас Саломе я здійснив подорож Росією та Україною.

Журналіст.  Пане поете, ви сказали, що знайомі із російською літературою. Чи вдалося Вам особисто контактувати з російськими чи українськими письменниками?

Рільке. Так, я знайомий зі Львом Толстим. Ми багато говорили з ним про Бога. Це знайомство стало поштовхом до моїх власних філософських роздумів, пізніше вони відобразилися у віршах. Ще  читав Гоголя, листувався із російськими  знаменитими поетами  Борисом Пастернаком та Мариною Цвєтаєвою.  А щодо українських письменників, то з ними особисто  познайомитися не вдалося, на жаль. Хоч я чув уже тоді про декого з них.

Журналіст. Хочеться, щоб ви детальніше розповіли про маршрут  подорожей українською та російською землею. 

Рільке. Подорож розпочалася навесні з відвідин Москви, у червні ми відвідали Київ, саме в   Тулі я й  зустрівся зі Львом Толстим. Далі разом із Лу  Дніпром ми попрямували до Кременчука, а потім побували у Полтаві, Харкові. Волгою мандрували до Новгорода і Ярославля. А тоді  ми направилися в Петербург, тут перебували 3 тижні. Ці мандри і пробудили в мені бажання ближче познайомитися з історією Русі, Київської та козацької.

Журналіст. Що найбільше вразило Вас під час подорожі?

Рільке.  Є дві речі, які залишили незабутнє враження. Перше - це українська пісня. Друге - це краса української  природи. Пам’ятаю, писав про неї тоді навіть у своєму щоденнику: «Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, і охоплює душу сум, що мене там немає». Полтавські    степи     я оспівав  пізніше  у «Сонетах до Орфея». А ще мене вразили кургани, могили минулих поколінь,  які височіють над степом.

Журналіст. Назвіть іще  твори, в яких звучать українські мотиви?

Рільке. Українській тематиці я присвятив твір «Як старий Тимофій співав помираючи», «Пісню про справедливість»,  дві новели з «Казок  про любого Бога», «Книгу образів».

Журналіст.  А українська література Вам відома? Як Ви  ставитеся  до неї?

Рільке. Я в особливому захоплення від староукраїнської літератури, читав Несторову «Повість минулих літ», «Києво - Печерський патерик», перекладав «Слово о полку Ігоревім», знайомився із змістом українських історичних пісень,  «Кобзарем» Шевченка.

Журналіст. Шановний пане, перебуваючи на українській землі і цікавлячись фольклором,  Ви, безумовно,  не могли не чути оповідей про кобзарів. Можливо, якась із них Вас особливо вразила?

Рільке. Дійсно, особливо запам’яталася історія  життя  відомого українського кобзаря Миколи Вересая. У чотирнадцятирічному віці  той осліп, і, навчившись гри на кобзі, став ходити із села до села, виконуючи пісні й думи. У моїй «Пісні про Правду» носієм правди є також сліпий кобзар, який співом закликав людей захищати Правду.

Журналіст. Пане поет, Ви повідомили нам, що читали «Києво - Печерський патерик». Отже, Ви були  у Києво - Печерській лаврі?

Рільке.  Безумовно. Києво - Печерська лавра незабутня. У печерах я бував не один раз із прочанами, і один раз сам зі свічкою в руках. Відвідини лаври надихнули мене на написання книги «Книга годин» - «Книга прощ».

Журналіст. А ще чим Вас вразив Київ?

 Рільке. Я закохався тоді у Київ.  У цьому місті я хотів навіть оселитися, мені здавалося, що це місто «близьке до Бога». Не можу забути Софіївського собору. Сильні  враження залишились від ікон київських церков і монастирів. Мене вони полонили.

Журналіст. Виходить Ви знайомі і з українським малярством?

Рільке. Так, я бачив твори Левицького, Боровиковського. Знав картини Ярошенка і Рєпіна. Зберігаю чимало українських сувенірів до цього часу: шовкову хустку та срібний  візантійський хрест.

 Журналіст. Пане Рільке, хочеться почути Вашу думку щодо нашої української історії, майбутнього нашої землі.

Рільке.  Ставлення до Вашої землі виражено у багатьох моїх творах.  У вас славне минуле, згадайте хоч би Мазепу, борця за незалежність, його я прославив у вірші «Буря». Я сподіваюся на достойне прийдешнє України, про це читайте у поезії «Карл ХІІ мчить по Україні». У моїй пам’яті залишиться Україна  як чудовий край безмежних просторів із героїчним минулим, багатою історією.