(до 200- річчя від дня народження М. В. Гоголя)
1 ведучий.
Сорочинці, Миргород, Диканька,
Решетилівка, Яреськи…Увесь світ тепер
знає ці місця під Полтавою, уявляє їх такими, якими побачив їх один із найбільших
письменників – Микола Гоголь. Протягом усього життя це був його рідний дім.
Гоголь народився 1 квітня 1809 року в селі Василівці Шишацького повіту.
Зовсім дитиною поїхав звідси вчитися, потім жив і в обох російських столицях, і
за кордоном, але завжди приїздив на рідний хутір як додому.
2 ведучий.
Літературу знав досконало. Сам мріяв про письменницькі лаври, та перша спроба –
надрукована власним коштом поема «Ганс Кюхельгартен» стала страшним провалом. У
відчаї втік до Німеччини.
1 ведучий. Якось
під час цієї самотньої подорожі, задрімавши на березі Ельби, він побачив сон.
Ах, який втішний це був сон! Снилася країна батьків – Псьол і Ворскла, і діти в
широченних парусових штанях, в солом’яних брилях, і волові упряжки, що спокійно
і розмірено тягли риплячі вози по далеких шляхах України. Снився степ, лани
дзвінкої пшениці й вечір біля ставка, і плакучі верби, і мукання корів, що
повертаються ввечері додому. Снилася батьківщина, з вишневими садами, білими
хатками, жовтими соняшниками, веселими парубками, старими бандуристами – все,
що було таке дороге серцю з раннього дитинства…
2 ведучий.
Він прокинувся, глибоко зітхнув, потім груди піднялись, набрав повні легені повітря – і заспівав – до річки,
до берегів, до місячного сяйва, до всієї іноземщини, ніби мав розповісти їй про
щось далеке, але таке своє, таке близьке. Пісня народилася сама собою, за мить
до того і не думав про неї, та й співати не вмів, не маючи ні голосу, ні
особливого слуху. І все ж таки заспівав хрипким голосом: пісня потрібна була в цю
мить, як кров, як дихання.
Звучить «Взяв би я бандуру»
1 ведучий. Гоголь
підвівся, Не міг він сидіти, коли розповідав чужій землі про свою власну, любов
до якої зараз відчув з особливим болем. Пісня підняла його на своїх крилах і
перенесла на Україну, легка, як щойно побачений сон, прозора, як золоте сяйво
місяця, що цієї миті світить над рідною Василівкою.
2 ведучий. Він
був тепер напрочуд тихий і покірний, примирений і переконаний. Знав уже, завтра
– таки неодмінно завтра вирушить на батьківщину.
1 ведучий. Повернувся
до Петербурга з твердим рішенням – ніколи не писати. Намагався поступити до
театру – невдача, спробував чиновницького хліба у канцелярії – ні! Бо вмерти
можна було серед себелюбців і нікчем. Вмерти від нудьги і відчаю.
2 ведучий. Щастя
прийшло само собою, просто, як все велике у житті, і опромінило його
несподівано – наче сонце, що раптом визирнуло з – під сірих і нудних дощових
хмар.
За вікном сіялася звичайна петербурзька
мжичка, і краплі ліниво стікали по шибці. Але тут, у злиденній кімнаті дрібного
чиновника, розцвітали соняшники, терпко пахли чебрець і м’ята, солодко
завмирало далеке кування зозулі.
1 ведучий. Гоголь
вставав з – за кривоногого столу і походжав по кімнаті, заплющивши очі та
бурмочучи під ніс.
Мені
нудно в хаті жить.
Ой
веди мене із дому,
Де
багацько грому, грому,
Де
гопцюють все дівки,
Де
танцюють парубки.
2 ведучий. Розкрив
«Книгу всякої всячини», яку привіз із Ніжина, перегортав сторінку за сторінкою,
нестримно виникали образи рідної України, і це було солодко, було справжньою
втіхою і святом душі.
…Перед ним проходжали старезні діди,
розважні і сповнені поваги до самих себе. Бабусі балакучі і мудрі, як змії.
Статечні козаки, які вусом не моргнувши, кинуть іноді таке смішне слово, що за
живота вхопишся і по землі будеш качатися від нестримного реготу. Парубки,
завзяті й хвацькі, але ніжні і сердечні; дівчата, красні й веселі, сповнені
життя і радості. Це були прекрасні люди, люди, які поводилися просто й
природно, і в цьому була їхня особлива якість. Якщо гнівалися, то казали це
прямо й відверто в очі, якщо любили, то щиро виказували свою приязнь і любов.
1 ведучий. Незчувся,
як почав записувати різні сцени, описував все, що спадало на пам’ять – життя у
Василівці та Кибинцях на Полтавщині, брат Ванюша, сестри, няня Гапа, навчання в
Ніжині…
2 ведучий. Боявся
зупинитися, відволіктися думкою. Писав вечорами. В ящику стола нагромаджувалися
списані аркуші, і він поглядав на них, як на скарб, ще не відомий людям, але
дорогоцінніший за золото і перли. У шухляду клав оповідання за оповіданням…
1 ведучий. «Что
это
за невидаль: «Вечера на хуторе близ Диканьки»? Что это за «Вечера»? И швырнул в
свет какой – то пасечник! Слава богу! Ещё мало ободрали гусей на перья и извели
тряпья на бумагу! Ещё мало народу, всякого звания и сброду,
вымарало пальцы в чернила! Дёрнула же охота и пасечника потащиться вслед за
другими!»
2 ведучий. Так
Микола Васильович Гоголь лукаво звернувся до читача з перших сторінок своєї
книги.
1 ведучий. 1831
року вийшла перша книжка «Вечорів…». 1832 – го – друга, 1835 –го – «Миргород».
Талантом письменника захоплювались його друзі – Пушкін, Плетньов, Жуковський,
Бєлінський, а тисячі читачів з цікавістю і захватом читали правдиві твори про
Україну. Ми з вами знаємо і любимо Гоголя з дитинства, бо починали саме з цих
творів.
2 ведучий. Найулюбленішим
гоголівським героєм став для нас Тарас
Бульба. У характері Тараса письменник втілив народний ідеал людини, яка
жертвує собою заради народного щастя. Ратними подвигами за віком Бульба уже
давно заслуговує на відпочинок. Але біля священних рубежів його землі бурлить
вороже море соціальних пристрастей. І це не дає йому спокою.
1 ведучий. Тарас
Бульба вище за все ставить любов до вітчизни. Поки кордони його батьківщини у
небезпеці, а руки тримають шаблю, він вважає себе мобілізованим.
Загальнонародна справа стає його особистою справою, без якої він не уявляє
свого життя. На захист батьківщини він споряджає і синів, які щойно закінчили
Київську академію.
Інсценівка «Тарас Бульба»
«Козацький марш»
2 ведучий. Могутній
сплеск фантазії Гоголя базується на побуті, народних традиціях та віруваннях
українців. Все прекрасне твориться на землі, тут торжествує добро, здобуте
своїми руками, в небі ж рояться чорти та відьми, що крадуть свої зірки та задумують всілякі інтриги проти людей.
Так, наприклад, як у «Ночі перед
Різдвом».
Читець.
«Последний
день перед рождеством прошёл. Зимняя, ясная ночь наступила. Глянули звёзды. Месяц
величаво поднялся на небо посветить добрым людям и всему миру, чтобы всем было
весело колядовать и славить Христа. Мрозило сильнее, чем с утра; но зато так
было тихо, что скрып мороза под сапогом слышался за полверсты. Ещё ни одна
толпа парубков не показывалась под окнами хат; месяц один только заглядывал в
них украдкою, как бы вызывая принаряживавшихся
девушек выбежать скорее на скрыпучий снег. Тут через трубу одной хаты
клубом повалился дым и пошёл тучею по небу, и вместе с дымом поднялась ведьма
на метле…Ведьма между тем поднялась так высоко, что одним только чёрным
пятнышком мелькала вверху. Но где ни показывалось пятнышко, там звёзды, одна за
другою, пропадали на небе… Между тем чёрт крался потихоньку к месяцу
…Подбежавши, вдруг схватил он обеими руками месяц, кривляясь и дуя, перекидывал
его из одной руки в другую…наконец поспешно спрятал в карман…
Інсценівка «Ніч перед Різдвом»
Читець. Теперь
посмотрим, что делает, оставшись одна, красавица Оксана. Ей не минуло ещё и
семнадцати лет, как во всём почти свете, и по ту сторону Диканьки, и по эту
сторону Диканьки, только и речей было, что про неё. Парубки гуртом
провозгласили, что лучшей девки и не было ещё никогда и не будет никогда на селе. Оксана знала и
слышала всё, что про неё говорили, и была капризна, как красавица…Парубки
гонялись за нею толпами, но, потерявши терпение, оставляли мало – помалу…Один
только кузнец был упрям, несмотря на то, что с ним поступаемо было ничуть не
лучше, чем с другими».
Інсценівка «Ніч перед Різдвом»
1 ведучий. Картини
чудової української природи служать фоном, на якому розгортається дія в усіх
творах «Вечорів»
Читець. Уривок із повісті
«Страшна помста» «Чуден Днепр...»
«Чуден Днепр при тихой
погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни
зашелохнёт, ни прогремит. Глядишь и не знаешь, идёт или не идёт его величавая
ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла, и будто голубая зеркальная
дорога, без меры в ширину, без конца в длину, реет и вьётся по зелёному миру.
Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с вышины и погрузить лучи свои в холод зеркальных вод, и прибрежным лесам
ярко отсветиться в водах. Зеленокудрые! Они толпятся вместе с полевыми цветами к водам и,
наклонившись, глядят в них и не наглядятся, и не налюбуются светлым своим
зраком, и усмехаются к нему, и приветствуют
его, кивая ветвями. В середину же Днепра они не смеют глянуть: никто, кроме
солнца и голубого неба, не глядит в него. Редкая птица долетит до
середины Днепра. Пышный! Ему нет равной реки в мире.»
Читець. Уривок
із повісті «Майская ночь»
(На фоні мелодії «Ніч яка місячна»)
«Знаете
ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете
украинской ночи! Всмотритесь в неё. С середины неба глядит месяц. Необъятный
небесный свод раздался, раздвинулся ещё необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся
в серебряном свете, и чудный воздух, и прохладно – душен, и полон неги, и
движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно,
вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя. Тихи и
покойны эти пруды, холод и мрак вод их угрюмо заключён в тёмно – зелёные стены
садов. Девственные чащи черёмух и черешен пугливо
протянули свои корни в ключевой холод
и изредка лепечут листьями,
будто сердясь и негодуя, когда прекрасный ветреник - ночной ветер, подкравшись мгновенно, целует
их. Весь ландшафт спит! А вверху всё дышит, всё видно, всё торжественно. А на
душе и необъятно, и чудно, и толпы
серебряных видений стройно возникают в глубине. Божественная ночь!
Очаровательная ночь! И вдруг всё ожило: и леса, и пруды, и
степи. Сыплется величественный гром украинского соловья, и чудится, что и месяц
заслушался его посреди неба. Как очарованное дремлет на возвышении село. Ещё
белее, ещё лучше блестят при месяце толпы хат, ещё ослепительнее вырезываются
из мрака низкие их стены. Песни умолкли. Всё тихо. Где – где только светятся узенькие их окна. Перед порогами
иных только хат запоздалая семья совершит свой поздний ужин».
2
ведучий. Російський критик Віссаріон Бєлінський, який першим
назвав Гоголя геніальним письменником, писав: «Читайте ви його «Майську ніч»,
читайте її зимовим вечором у палаючого каміна, і, ви забудете про зиму з її
морозами та завірюхами, вам буде мріятися ця світла, прозора ніч
благословенного півдня, повна чудес та таємниць».
1 ведучий. Гоголь
майстерно читав свої твори у
великосвітських салонах. Читав, тремтячи від нервового напруження, і присутні
слухачі прислухалися до кожного слова. Кожне його слово сприймали як дар, що
падав на них з вуст автора. Україна, далека від Петербурга, була близька до
їхніх душ в цю мить.
2 ведучий. Читав про любов. Про першу, чисту любов, якої
сам ніколи не зазнав і якої боявся. Читав щось дивне, казково чарівне,
підкоряюче…
Звучить «Ніч яка місячна»
Інсценівка «Майська ніч»
(Здалеку доносяться звуки пісні «Місяць
на небі»)
1 ведучий. Світ
«Вечорів…» забарвлений оптимізмом і радістю буття, смішне у ньому поєднане із
страшним органічно, як у народних дійствах. У «Сорочинському ярмарку» так і
лишається неясним, чи то нечиста сила допомогла парубкові висватати Параску, чи
цигани за гроші влаштували виставу із червоною свиткою.
Читець.
«Свежесть утра веяла над пробудившимися Сорочинцами. Клубы дыму со всех
труб понеслись навстречу показавшемуся солнцу. Ярмарка зашумела. Овцы заблеяли,
лошади заржали… Шум, брань, мычание, блеяние, рёв – всё сливается в один
нестройный говор. Волы, мешки, сено, цыганы, горшки, бабы, пряники, шапки – всё
ярко, пёстро, нестройно, мечется кучами и снуётся перед глазами.
Разноголосые речи потопляют друг друга. И ни одно слово не выхвалится, не
спасётся от этого потопа; ни один крик не выговорится ясно. Только хлопань по
рукам торгашей слышится со всех сторон ярмарки. Ломается воз, звенит
железо, гремят сбрасываемые на землю доски, и закружившаяся голова
недоразумевает, куда обратиться…»
Інсценівка «Сорочинський ярмарок»
2 ведучий. Нелегко
було б кому – небудь із нас в одну мить згадати, яким саме твором або лише
деталлю увійшов у наше життя Микола Гоголь, у щасливу мить дитинства, юності чи
зрілості. Та істина залишається одна: навряд чи знайдеться серед нас людина, в
якої б шляхетна творчість Гоголя не розбудила думок, усміху, сльози, віри й
упевненості, бо через ці твори пізнали ми звичаї і обряди свого народу.
1 ведучий. І
навряд чи знайдеться хоча б один письменник, на творчості якого не позначився б
вплив музи Гоголя. Василь Земляк вчився у нього фольклорної умовності, а Павло
Загребельний – таємниць історичного писання. Тарас Шевченко сформулював високу
функцію діяльності Гоголя у двох рядках:
Всі
оглухли, похилились в кайданах байдуже,
Ти
смієшся, а я плачу, великий мій друже.
2 ведучий. «Не
дивлячись на зовнішню несхожість, - писав Максим Рильський, - плач Шевченка та
сміх Гоголя мають багато спільного. Головне – життєва правда».
1 ведучий. Коли
спитали письменника – гумориста Остапа Вишню, чи мав вплив Гоголь на його
творчість. Він відповів:
2 ведучий. «Ну.
А як ви гадаєте? Хіба може письменник, а тим більше такого жанру, як я, пройти
повз творчість мого великого земляка Миколи Гоголя? І читав, і кожен раз
дивувався – звідки бралось, з яких криниць, з яких джерел водограєм било
чарівне гоголівське слово?».
1 ведучий. 2009 рік в Україні оголошено роком Гоголя. Це
свідчить про почесне місце, визначене народом письменникові. Святкування
200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя співпало з часом, коли
український народ остаточно здобув національну незалежність. Цілком
природним є прагнення патріотично налаштованих українців повернути до
національної культури імена своїх великих співвітчизників, які наблизили час
омріяної віками волі.
2 ведучий.
Ювілей Гоголя, як важлива історична
подія, буде об’єднувати український і російський народи. Бо Микола Гоголь
одночасно входить у контекст двох культур – української і російської, а ширше –
у контекст світової літератури, яку він збагатив так само, як і дві
національні.
1 ведучий. Численні дослідження про
життя і творчість Гоголя, перевидання його творів, втілення його образів на
сцені і на екрані, в музиці та живопису, підтверджують незгасний інтерес до
письменника в усьому світі. Твори Гоголя перекладено майже всіма
європейськими та іншими мовами.
2 ведучий. Віддаючи
данину поваги та любові геніальному письменникові, вдячні нащадки увічнили його
пам’ять в назвах сіл, вулиць та бібліотек, а Полтавський театр з гордістю
носить ім’я свого земляка.
1 ведучий. Багато
пам’ятників Гоголю в Україні. Найкращі ж
– Музей – заповідник в «родинному гнізді» - селі Василівці (нині Гоголево) та
Літературно – меморіальний музей у Великих Сорочинцях.
2 ведучий. Весь світ знає
тепер рідні місця Миколи Гоголя. За 25 км від міста
Миргород знаходяться уславлені Гоголем Великі Сорочинці. Наприкінці серпня
селище перетворюється на своєрідну Мекку, адже славетний Національний Сорочинський
ярмарок відвідують всі - від Президента України до домогосподарок.
1 ведучий. Читаючи й перечитуючи повісті Гоголя, ще і ще
раз переконуєшся, що все в них зігріте теплом гоголівського сміху: і події, і
персонажі, майстерно описані автором «Вечорів…». Гоголь писав: «Моё прошедшее…Оно
шумит у ног моих, надо мной сквозь туман светлеет моё будущее,
неразгаданное…Какое же будешь ты, моё
будущее? Каким будет будущее моей Малороссии?».
2 ведучий. Прекрасним виявилося
майбуття Гоголя, бо всього себе він віддав творчості, правді. Він любив
Україну, щедру, гостинну землю. Він захоплювався її мальовничою красою. Нам
Микола Васильович залишив найдорогоцінніші
скарби. Залишив їх у вигляді цього блакитного неба і прозорого повітря,
які разом з мальовничістю рідних ландшафтів,
разом з красою душі народної назавжди увійшли до його безцінних
творів, чию глибину нащадки знов і знов відкривають сьогодні для себе. Впевнені, ще
багато поколінь будуть захоплюватися генієм великого малороса. Дух його героїв
живе у сучасних українцях. Гоголь і
сьогодні, і в майбутньому завжди
допомагатиме нам у наших турботах про долю України. Ми живемо з
ним, ми дихаємо повітрям, у якому
Гоголь – як озон. Він з нами. Він – наш. Благословенна земля, що народила
Гоголя! Безсмертне його ім’я! Вічний народ, який виплекав його геній!
Звучить «Козацький марш»
Комментариев нет:
Отправить комментарий