Тема. Райнер Марія Рільке «Пісня про правду».
Україна та її історія очима австрійця Рільке.
Мета: на прикладі твору «Пісня про правду» ознайомити учнів з творчістю австрійського письменника; розповісти про зв’язки Рільке з Україною; допомогти засвоїти поняття «національний колорит», знайти його ознаки в оповіданні; поглиблювати навички аналізу тексту, переказу, виразного читання; виховувати у школярів зацікавленість історичним минулим України, любов до художньої літератури.
Обладнання: портрет письменника, ілюстрації на українську тему (природа, історія, побут, звичаї тощо), зображення Києво – Печерської лаври, дидактичний роздавальний матеріал.
Епіграф уроку
Якою ж любов’ю та повагою треба було пройнятися до цього народу, щоб так глибоко, переконливо передати його дух, мрії, фольклорні традиції, віковічні сподівання та прагнення.
А.Євграфова
Домашнє завдання до уроку
1. Прочитати «Пісню про Правду» Рільке, повторити риси національного колориту, визначення «національний колорит».
2. Індивідуально: підготувати повідомлення про життя і творчість Рільке.
3.Завдання для групи «літературознавців». Робота над дослідженням «Національний колорит у творі Рільке «Пісня про Правду».
4. Завдання для групи «біографів». Підготувати прес – конференцію «Рільке і Україна».
Зміст уроку
І.Створення ситуації емоційного впливу.
1.Звучить бандура (Є. Адамцевич «Козацький марш»).
2. Слово вчителя.
Звучить бандура – старовинний народний струнно – щипковий інструмент, перші згадки про який датовано ХVІ ст. Разом із кобзою вони були досить поширеними інструментами серед українських народних співців – музикантів (часто сліпих), які виконували свої пісні та думи про боротьбу українського народу з гнобителями, його життя та побут у супроводі цих інструментів. Українська народна пісня – органічна частина життя нашого народу. У ній відбиті мрії та прагнення, увічнені імена героїв. Мелодія – душа пісні. Своїм неповторним звучанням українська пісня славна на весь світ. Тож і не дивно, що вона зачарувала австрійського поета і письменника Рільке, який відвідавши українську землю, почувши спів кобзарів, щемливу гру бандуристів, ніколи вже не зміг їх забути. Більше того, твори письменника Рільке, в яких звучать українські мотиви, стали найяскравішою із сторінок його творчості. До однієї із них ми долучимося із вами на сьогоднішньому уроці.
ІІ. Оголошення вчителем теми, мети та завдань уроку.
- Діти, чого чекаєте ви від сьогоднішнього уроку?
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Повідомлення підготовленого учня про життя і творчість письменника Р.М. Рільке.
Народився поет 4 грудня 1875 року у Празі в сім’ї австрійського чиновника. Хлопчину рано віддали до військового училища, але у 16 років змушені були забрати. На заваді стали проблеми із здоров’ям майбутнього письменника. У 1895 р. він став студентом Празького університету, потім продовжив навчання у Берліні, Мюнхені. Вже 1894 р. вийшла перша збірка віршів Рільке «Життя і пісні».
Поет любив мандрувати. Він побував у Африці, Німеччині, Росії, Україні та Близькому Сході.
1899 – 1900 р. р. подорожував Росією та Україною.
Останні роки життя жив у Швейцарії. Помер 20 грудня 1926 р.
Літературна спадщина Рільке: поетичні збірки «Часослов», «Книга годин», «Книга картин», «Нові вірші» (2 т.), поетичні цикли «Дуїнянські елегії», «Сонети до Орфея», роман, есе.
Поезії Рільке на українську мову перекладали М. Бажан, П. Тичина, Д.Павличко, В. Стус та ін. Оповідання «Пісня про Правду» переклав М. Тупайло.
2. Прес - конференція «Рільке і Україна».
І Закріплення набутих знань.
1. Робота в парах. Відповіді на запитання (використання дидактичного матеріалу).
Учитель. Перед вами – ілюстровані картки із завданнями. Розгляньте їх. Біля портрету письменника – українська хатка, могучий Дніпро, величний собор Софії Київської, репродукція картини Д. Безперчого «Бандурист», портрет гетьмана Мазепи, який асоціюється із славним минулим України, – все це вразило поета під час його мандрівки українськими містами і селами та віддзеркалилося у його творчості. Сподіваюся, ілюстративний матеріал допоможе вам відповісти на запропоновані запитання.
1. Розкажіть про маршрут подорожі Рільке Україною?
Подорож розпочалася навесні з відвідин Москви, у червні поет відвідав Київ, в Тулі зустрівся зі Львом Толстим. Далі разом із Лу Дніпром попрямували до Кременчука, а потім побували у Полтаві, Харкові. Волгою мандрували до Новгорода і Ярославля. А тоді направилися в Петербург.
2. Що найбільше вразило поета в Україні?
Залишили незабутнє враження українська пісня та краса української природи. А ще його вразили кургани, могили минулих поколінь, які височіли над степом. В особливому захопленні був поет від староукраїнської літератури, читав Несторову «Повість минулих літ», «Києво - Печерський патерик», перекладав «Слово о полку Ігоревім», знайомився із змістом українських історичних пісень, «Кобзарем» Шевченка. Рільке закохався тоді у Київ. Запам’яталася йому Києво - Печерська лавра, Софіївський собор. Сильні враження залишились від ікон київських церков і монастирів. Йому подобалися твори Левицького, Боровиковського, Ярошенка і Рєпіна.
3. У яких творах Рільке звучать українські мотиви?
Полтавські степи він оспівав «Сонетах до Орфея». Українській тематиці Рільке присвятив твори «Як старий Тимофій співав помираючи», «Пісню про Правду», два оповідання з «Казок про любого Бога», «Книгу образів». Відвідини лаври надихнули поета на написання «Книги годин» - «Книги прощ». У вірші «Буря» прославив Мазепу. Про прийдешнє України писав у поезії «Карл ХІІ мчить по Україні».
V. Бесіда за прочитаним твором Р. М. Рільке «Пісня про Правду»
Учитель. Особливий інтерес виник у Рільке до Київської Русі та козацької минувшини. Це засвідчують твори письменника, які увійшли до збірки «Казки про любого Бога». Один із них – «Пісня про Правду». Особливістю цього твору є те, що це оповідання в оповіданні. Тут є образи оповідача й слухача Евальда.
1. Згадайте, яка історія зацікавила Евальда?
( Дуже хотів почути історію «про руських співців»)
2. Виразне читання опису України, який подається на початку оповіді про співців.
3. Якою зображена Україна?
(Величною, але розореною, потерпає від іноземного гніту).
4. Яке значення має згадка про могили?
(Вони уособлюють минуле, пам’ять).
5. Якими зображені люди?
(« Люди нагадують безодні». Українці названі жителями степів. Вони «темні, мовчазні, і їхні слова – лише нетривкі містки до їхнього єства»).
VІ. Презентація дослідницької роботи, проведеної «літературознавцями» до уроку.
Учитель. Група «літературознавців» працювали над дослідженням «Національний колорит у творі Рільке «Пісня про Правду». Зараз вони презентують свою роботу. Керівник кожної дослідницької групи розповість, над яким завданням працювала його група і прозвітує про виконану роботу.
І група
«Українська минувшина у творі Рільке «Пісня про правду».
У «Пісні про Правду» відображена українська історія. Автор пише: « У Південній Русі в тих тихих степах, що звуться Україною, хазяйнували польські пани…» У творі згадується Запорізька Січ, гетьмани, герої – козаки Остряниця, Наливайко, Кирдяга, Кукубенко, Бульба. Деякі із них – реальні історичні особи, а деякі – літературні персонажі. У творі говориться, що пісня кобзаря Остапа про Правду і Кривду, про пануючу несправедливість розбудила чоловіків, і вони стали збиратися, щоб поповнити загін козаків і стати разом на захист батьківщини. Ми ніби чуємо брязкіт зброї, чоловічі вигуки, плач жінок біля дверей хат. У творі читаємо: « За годину загін озброєних селян вирушив з села до Чернігова». Отже, можна зробити висновок, що Україна в очах Рільке постала як земля із героїчним минулим, багатою історією. Автор описує період визвольної боротьби українського народу проти польських панів. Він підкреслює, що українцям притаманний щирий патріотизм.
ІІ група
Тема нашого дослідження - «Побут українців у «Пісні про Правду» Рільке».
У творі Рільке читаємо: «В сутінкових кутках хат висять старі ікони, немов верстові камені Бога, і відблиск лампадки пробивається крізь їхній оклад». У хаті шевця Петра – піч, «грубий стіл, на якому стояла миска з кашею». Можна зробити висновок, що автор скупими штрихами змальовує український побут. Але все ж таки і від цих рядків віє духом минувшини.
ІІІ група
Тема нашого дослідження - «Картини природи у «Пісні про Правду» Рільке».
Зображаючи українську природу, Рільке акцентує увагу читача на роздольній українській природі – «степ широкий, хвилястий», «тихі степи», «високе, вічно безвітряне небо», «теплий тихий вечір», «сонце щойно зайшло», «місячне світло». Такий пейзаж ніби співзвучний із душею українця – вона свободолюбна і відкрита, як той степ; водночас тиха і лагідна, як той «теплий вечір»; споконвічні її прагнення до чогось високого і вічного. Небо – це символ високої духовності.
ІV група
«Відображення звичаїв та традицій українців у «Пісні про Правду» Рільке».
У творі письменника читаємо: «Українець звертається до ікони, коли хтось одружується чи ставить собі хату, чи коли хтось помирає, заповівши, щоб йому поклали в згорнуті руки святого Миколая Чудотворця, - либонь для того, щоб на небі впізнати по цьому образу найбільш шанованого ним святого». Коли син Петра відправлявся в козацький загін, його благословила в дорогу мати. А батько, дізнавшись, що син пішов захищати Правду, «підвівся, підійшов до покуття і засвітив свічку перед іконою Знамення» (Інсценізація – українець під образом запалює свічку).
Коли сім’я сідає до столу, то всі чекають. Поки за ложку не візьметься голова сім’ї – батько. Так українці шанують представників старшого покоління. Остап, ввійшовши до оселі шевця, за старовинним звичаєм, тричі низько вклонився. У творі Рільке згадується обряд сватання. Про Петра сказано, що він «полюбляв пісні». Кобзарі, у розумінні українців – святі люди, подібні до Бога, бо вони несуть людям правду, кличуть до боротьби за справедливість. Пісня Остапа журлива, бо стражденне життя поневолених українців, тому «слідом за кобзарем усі похилили голови, були пригнічені сумною піснею». «Ніхто не притупнув ногою, не сплеснув у долоні». Українці, як правило, народ життєрадісний, і заграти зуміє, і станцювати. Та не ті зараз часи…
Видно, що австрійський письменник обізнаний був добре із нашими звичаями та традиціями. Багато уваги у своєму творі приділив їх віддзеркаленню. Австрійський письменник підкреслює, що українська нація - віруюча, їй притаманна глибока природна релігійність.
VІІ. Підсумкова бесіда.
Повернемося до теми уроку.
Рільке в оповіданні створив вражаючий національний колорит.
- Що таке національний колорит?
(Наявність у творі історичних реалій, імен історичних осіб, картин природи, побуту, звичаїв, традицій, культури, відображення рис національного характеру).
Перелічіть риси національного колориту у творі Рільке «Пісня про Правду».
- Автор описує період визвольної боротьби українського народу.
- Називає імена відомих історичних осіб та літературних персонажів.
- Захоплений українською природою, її широкими степами.
- Перед читачем постає українська оселя із піччю, покуттям, грубим столом, милують зір ікони.
- Читача вражає українська пісня, її чудові народні виконавці – кобзарі.
- Рільке у творі відображає деякі традиції, звичаї.
- Чи можна, виходячи з тексту твору судити про ставлення Рільке до України?
- За що поважає і шанує Рільке українську націю?
(За відвагу, вірність землі, талановитість, глибоку природню релігійність, щирий патріотизм, відкритість).
Про ставлення Рільке до України влучно висловилася А.О. Євграфова, сумський літературознавець (епіграф уроку).
Любов та повага – саме вони двигали рукою німецькомовного письменника межі ХІХ – ХХ століть, коли той писав твори на українські теми. Рільке захоплювало все – степові безкрайні простори, чепурні села, моральне здоров’я людей, а найбільше таке незвичайне для європейців українське буття. На Заході на той час уже загоїлися рани війн, народних повстань, національно – визвольних та релігійних збурень. А в Україні ще диміли руїни нещодавніх борінь: навали, набіги, гайдамаччина, козаччина. Сильні пристрасті! Справжня історія творилася у цих степах, у цьому пограниччі, що поділяє Європу і Азію, не колись, а вже сьогодні, на очах враженого австрійського поета, і знайшла відображення на сторінках «Пісні про Правду».
Сьогодні ми провели урок, присвячений Рільке, познайомилися із австрійським письменником, з’ясували, якою постає Україна в його оповіданні. На наступному уроці ми звернемося до пісні кобзаря. Вдома ви підготуєте виразне читання пісні з різними відтінками інтонації (1 ряд – з відтінком скарги; 2 ряд – з відтінком докору; 3 – з відтінком докору). Крім того, спробуйте відповісти на запитання: Яку роль зіграла пісня в долях героїв «Пісні про Правду»?
VІІІ. А зараз я пропоную вам написати невеличку мініатюру. Розпочніть її словами: «Ми повинні вчитися у Рільке…».
(Самостійна робота учнів).
- Читання творчих робіт.
ІХ. Слово вчителя. Рільке вчить нас відчувати свою національну приналежність. Шанувати те, що шанували наші діди і прадіди. Можливо, хтось із вас після сьогоднішнього уроку уважніше вслухається в народну пісню, її чарівну мелодію, а хтось захоче почути щемливі звуки бандури. А комусь, можливо, захочеться дізнатися більше про історію свого роду… Якщо наша рідна земля змогла вразити так іноземця і надихнути на творчість, то як можемо ми її не шанувати, не берегти для майбутніх поколінь?
- Що найбільше з уроку запам’яталося?
Заключне слово. З творчістю Рільке ми продовжимо знайомство в 11 класі. Сьогодні ми долучилися до прози Рільке, а попереду – знайомство із його поезією.
Х. Домашнє завдання.
1. Виразно читати пісню кобзаря з різними відтінками інтонації ( скарга, докір, наказ).
2. Яку роль зіграла пісня в долях героїв твору?
3. Які художні засоби використовує автор для зображення в пісні Правди та Кривди?
Комментариев нет:
Отправить комментарий