Метою
вивчення зарубіжної літератури
у школі є «прилучення учнів до здобутків зарубіжної літератури та
культури, розвиток творчої особистості (читача), формування в неї
гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей
громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти».
Серед основних завдань учителя -
«формування стійкої
мотивації до читання художньої
літератури, розвиток умінь і навичок
учнів сприймати, аналізувати й інтерпретувати літературний твір у культурному
контексті, у зв’язках з іншими видами мистецтва, в аспекті актуальних питань
сучасності й становлення особистості; формування духовного світу особистості,
її високої моралі, ціннісних орієнтацій; розвиток творчих здібностей, культури спілкування,
критичного мислення; формування етичних уявлень та естетичних смаків»[11].
Учитель літератури, за Сухомлинським,
має відкривати перед учнями незвичайний світ краси, надихати їх,
спілкуватися з ними, допомагати їм читати, пізнавати світ, переживати красу.
Учитель – творець духовного світу юної особистості[12]. Готуючись до уроку, він щоразу стикається із проблемою: як на уроці
створити захоплюючу емоційно піднесену атмосферу, щоб кожний урок став
справжнім уроком мистецтва, спонукав учнів до
творчості – в особистісній і соціокультурній діяльності? Вирішити цю
проблему можливо лише за
умови відходу від авторитарної
педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій, що
сприяють саморозвитку як
учнів, так і педагога.
Гру недаремно називають королевою дитинства. Адже саме вона для дитини є
основним видом діяльності, засобом взаємодії із навколишнім світом, засобом
його пізнання. Тому потенціал ігрової технології повинен бути використаний у навчальному
процесі. Психологи стверджують, що гра може стати не тільки засобом самовдосконалення, але й стимулятором
доброго настрою. Крім того, гра має величезні можливості як педагогічний засіб,
що збільшує інтелектуальну напруженість, активізує розумові процеси, підвищує
інтерес до знань, тренує пам’ять, вміння міркувати логічно тощо. Захопившись
грою, діти навіть не помічають, що навчаються [10].
Один із шляхів досягнення результативності літературної
освіти у школі, збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів та формування
їх естетичної культури полягає,
на мою думку, у активному застосуванні нестандартних форм роботи на уроках зарубіжної літератури з використанням гри, різних видів мистецтва та залученні учнів до
позакласної роботи із предмету.
ПОНЯТТЯ НЕСТАНДАРТНОГО УРОКУ
Однією
із складових сучасного освітнього процесу є
нестандартні уроки. Вони відрізняються від звичних комбінованих уроків
і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів
учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих
загально навчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку,
передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку
ознак інших форм навчання[14].
На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої та ін., суть
нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке б
викликало, насамперед, інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й
вихованню [1, с.65]. Л. Лухтай називає
нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі
виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів
навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [4, с.31]. Е. Печерська
бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу
у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає
створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [8, с.62]. О. Митник і В.
Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній
педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню
перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки
відсутності штампів у педагогічній технології [5, с.11].
Загальноприйнятої типології нестандартних уроків у
методиці поки немає. Усі існуючі класифікації можна назвати умовними. У
посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних
занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін.). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши
типологію «класичного» уроку. Наприклад, уроки - вікторини,
захист проектів тощо відносять до групи уроків контролю знань, а уроки - конференції
– до уроків формування нових знань. Форми нестандартних уроків, які застосовуються в сучасній старшій школі,
можна згрупувати наступним чином:
• бінарні уроки;
• віршовані (римовані) уроки;
• інтегровані (міжпредметні) уроки;
• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей,
урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок -
прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд,
урок-телеміст);
• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок
- панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок
"Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");
• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю,
урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд знань,
урок-презентація, урок-ярмарок);
• уроки-змагання (урок - брейнг- ринг, урок - вікторина, урок - КВД -
конкурс винахідливих та допитливих, урок - КВК - конкурс веселих та кмітливих,
урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);
• уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон,
урок-подорож);
• уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці,
урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок - ранок,
урок-спектакль, урок - фестиваль, урок - усний журнал).
[14, c. 11].
Незважаючи на таке величезне різноманіття,
для більшості нестандартних уроків характерні ознаки: колективні способи
роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація
пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя;
нестандартні підходи до оцінювання та ін. Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці
спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий
розвиток фантазії та уяви,
спрямованість на самоствердження в суспільстві. З огляду на це, найбільш продуктивними у цьому віці є
нестандартні уроки, які залучають підлітка до діяльного розв’язання завдань і проблем, ставлять його в
позицію причетності до подій. Адже відомий педагог Макаренко стверджував: «Яка дитина в грі, така вона, здебільшого, буде в праці». Особистість виховується, насамперед, у грі, на нестандартних
уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального
матеріалу. [6].
Більшість уроків нестандартної форми
передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплексних його цілей,
засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту
думку і враховувати думки інших, почуття обов’язку й відповідальності за
результати навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере
активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і
розширення.
Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи: навчальний
та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог
повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення
поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту,
окреслюючи ігрові дії [7]. Роль вчителя – залучити до організації нестандартного уроку якомога
більше учнів, підготувати для них випереджувальні завдання, надати консультацію, додаткову літературу тощо.
У практиці викладання зарубіжної літератури практикую нестандартні форми
роботи на уроках зарубіжної літератури та позакласні заходи в рамках ігрової технології: змагання (КВК,
турнір, аукціон, вікторина, конкурс, брейн–ринг, «Щасливий випадок», «Хто хоче
стати мільйонером?»); ділові та рольові ігри («Слідство ведуть знавці», прес–конференція,
інтерв’ю з письменником); драматизації (театралізована вистава, вітальня, салон,
літературно - музична композиція).
Нестандартні
уроки та позакласні заходи із літератури
привносять у шкільне життя учнів
особливий святковий настрій, вводять у
неповторний світ мистецтва слова,
поезії, музики, живопису, хвилюють зустріччю із
літературними героями.
Участь у нестандартному уроці є обов’язковою для кожного
учня. А це означає, що кожен не втрачає
свого статусу активної діючої особистості, намагається зайняти в творчій групі
позицію, що відповідає його можливостям: знанням, умінням, здібностям, мисленню тощо. Кожен отримує «роль»:
ведучого, читця, капітана команди, учасника конкурсу, журналіста, спеціаліста,
знавця, біографа, інформатора, мистецтвознавця, декламатора, художника, актора,
декоратора тощо. Робота учнів по підготовці до нестандартного уроку сприяє виробленню самостійності, активності,
творчості, впевненості, набуттю почуття власного успіху, самовизначенню,
соціальному розвитку, виробленню дослідницьких навичок, дає можливість
реалізувати мету, інтегрувати знання. Це позначається на загальному формуванні
індивідуального стилю дитини.
Готуючись до уроку, учні спілкуються, співпрацюють і
допомагають один одному, розвивають соціальні, розумові та комунікативні
навички. Реалізуються міжпредметні зв’язки, поглиблюються знання через взаємодію учнів з педагогом та
між собою. В учнів розвиваються
різноманітні уміння й навички роботи з
книгою, додатковими джерелами знань, з
комп’ютером, уміння орієнтуватися у зборі та систематизації матеріалу, навичка
виразного читання, розвивається творча
уява, словесно-образне мислення, художницька спостережливість, інтуїція,
здатність до співпереживання і розуміння психології людини, гострота
сприйняття світу людини і розуміння
краси мистецтва.
Нестандартний урок і процес підготовки до
нього викликає глибокі емоції у школярів, залишає яскраві
враження: вдало зіграна роль, майстерно прочитаний вірш запам’ятовуються надовго, іноді на все життя.
Цікава стаття. Дякую!
ОтветитьУдалить