ФРАГМЕНТ ПРЕС - КОНФЕРЕНЦІЇ "ГОГОЛЬ І УКРАЇНА"

УРОКИ – ПРЕС- КОНФЕРЕНЦІЇ

Прес – конференція на уроці зарубіжної літератури – одна із ігрових форм проведення уроку, що імітує збори представників засобів масової інформації, які офіційно збираються для повідомлення важливої інформації щодо життя і творчості  того чи іншого письменника, або   з метою по­вторення й узагальнення матеріалу після вивчення теми. До уроку заздалегідь клас поділяється на групи. Це можуть бути «журналісти», «знавці» творчості  письменника, сам «письменник». Учитель виступає в  ролі консультанта для кожної групи: допомагає окреслити коло запитань, які потрібно опрацювати кожній групі для   висвітлення  їх  на конференції, рекомендує літературу для вивчення.  

Під час прес - конференції  «журналісти»  ставлять запитання, як правило, починаючи його так: “Чи­тачів нашого журналу (газети) цікавить таке питання…”. “Читачі на­шого журналу просять пояснити таке явище…”. Відповідь дають “знавці”, а “журналісти” занотовують її. Після виступів «знавців»  слово надається експертам, які рецензують їх  виступи за такими показниками: готовність, активність, наявність наочності, реклама, мовлення. Обов'язковим для присутніх на прес-конференції є ведення конспектів. У якості домашнього завдання вчитель може запропонувати написати замітку або статтю до літературної газети.  

Уроки- прес - конференції сприяють не тільки формуванню активної особистості, що володіє певним запасом знань, але  й умінням здобувати їх самостійно.  Нестандартні за формою,  ці уроки викликають великий  інтерес в учнів, сприяють розвитку творчих здібностей. На таких уроках створюються умови для колективної творчої діяльності, обміну думками і ділового спілкування, надається можливість для розвитку як усного, так і писемного мовлення [9].

ФРАГМЕНТ ПРЕС- КОНФЕРЕНЦІЇ

«ЗВ’ЯЗКИ ГОГОЛЯ З УКРАЇНОЮ ТА ЇЇ КУЛЬТУРОЮ»

(9 клас)

Журналіст. Миколо Васильовичу, Ви більшу частину свого життя провели за межами України, але найповніше Ваш талант розкривається у творах, де змальовується рідна земля. Що ж єднало Вас з Україною?

Гоголь. Я народився на Полтавщині в селі Великі Сорочинці. Тут, серед мальовничої природи, промайнуло моє дитинство. Псьол, Ворскла, степ, лани дзвінкої пшениці, вечір біля ставка, плакучі верби, терпкий запах чебрецю і м’яти, кування зозулі…А ще -  милозвучна та образна  мова моїх батьків, український фольклор, приказки, звичаї й вірування  українців – все це захоплювало не тільки в далекому дитинстві, але й часто згадувалося на чужині, а то й снилося [2,с.38].

Журналіст. Крім рідної  Полтавщини, де ще бували в Україні?

Гоголь.  У Ніжині навчався. Бував  в Одесі, Золотоноші.

Журналіст. Миколо Васильовичу, а яку роль у формуванні письменницького таланту зіграла ваша родина?

Гоголь. Мої батьки були освіченими людьми. У маєтку була гарна бібліотека. Батько захоплювався театром, сам складав вірші та комедії. Мама знала французьку та німецькі мови, навчалася музиці. Вона підтримувала мене в роки навчання в Ніжинській гімназії;  до неї звертався  я в листах,      працюючи   над  «Вечорами на хуторі поблизу Диканьки», коли не вистачало знань про український побут чи фольклор. В своїх довгих листах вона детально  описувала вбрання і сільського дячка, і назви одежі, в яку прибиралися дівки й парубки;  з усіма подробицями описувала зимові та літні  свята, переказувала народні повір’я, страшні сказання, всілякі анекдоти, переписувала народні пісні. Мама висилала мені з рідного краю книги, я жадібно читав їх, і в моїй уяві виникали образи рідної України.  

Журналіст. Чим пояснити   Ваш письменницький інтерес до української тематики?

Гоголь.  В той час російська громадськість, письменники цікавилися Україною: її звичаями, побутом, фольклором, літературою. Українська тематика відобразилася у творчості Рилєєва, Пушкіна, Дельвіга та багатьох інших митців. І у мене виникла смілива думка – відгукнутися власними художніми творами на читацьку потребу в українській тематиці.

Журналіст. Миколо Васильовичу, Ви обізнані з українською літературою?

Гоголь. Дуже люблю Котляревського. Уривки з «Енеїди» я навіть виписував. Знаю про українського мандрованого мислителя Григорія Сковороду. Я особисто знайомий із відомим діячем української культури Максимовичем, славетним байкарем Гребінкою.

Журналіст. Чи  вплинули українська література та фольклор на Вашу творчість?

Гоголь. Безумовно. В текстах повістей «Вечорів…», в  епіграфах я  використав українські прислів’я, приказки, легенди, уривки з народних пісень, казок, із поеми Котляревського «Енеїда», байки Гулака – Артемовського «Пан та собака», комедій свого батька. Я черпав із народної пісні епітети, яскраві порівняння, повтори. Із пісень перейшли у мої твори деякі сюжетні мотиви, епізоди. 

Журналіст. Крім збірки «Вечори…», що ще Ви  написали про Україну?

Гоголь.  Повість «Тарас Бульба», яку я помістив у збірці «Миргород», також про Україну, про її минувшину,  одну із найяскравіших сторінок української

історії – епоху козацтва. Я писав «Історію України і півдня Росії», збирав народні пісні, мріяв про їх видання. Я хотів отримати  місце професора в Київському університеті. Але не судилося. Петербург, Москва, Німеччина, Італія, знову Росія…Тут  пролягли мої життєві дороги. Та «Україна була і залишається  справжньою втіхою і святом душі»[9,с.38].