Тема. Україна та її історія в літературі.Гоголь і Україна.Повість «Тарас Бульба». Зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитягиукраїнського народу в боротьбі за рідну землю як ідейний зміст твору.
Мета. Поглибити знання учнів про життя і творчість Гоголя, про українську тему у його творах, розкрити творчу історію повісті «Тарас Бульба»; визначити ідейний зміст твору; згадати історичні відомості про козацьку добу дати теоретичне поняття про повість. Розвивати творчі здібності учнів, навички виразного читання, вміння аналізувати художній текст; усне мовлення учнів. Формувати особистісні риси громадянина України.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу
Обладнання. Портрети Гоголя та його батьків, виставка творів Гоголя,
матеріали учнівських презентацій «Українські стежки Гоголя», «Пам’ятники Гоголю», акварель Гоголя «Дім у Василівці», репродукція картини В. Волкова «Гоголь слухає бандуриста», галерея портретів українських літераторів І. Котляревського, П. Гулака – Артемовського, Г. Сковороди, М. Максимовича, Є. Гребінки.
Епіграф.
Теперь над тревогой и смятением нашего современного дня встаёт с новой ясностью величавый и скорбный образ поэта…
В. Короленко
О, Гоголь, наш бессмертный Гоголь!
Т. Шевченко
Зміст уроку.
І. Мотивація навчальної діяльності учнів.
- Робота із епіграфами до уроку.
ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.
1.Інсценізація початку повісті Гоголя.
2.Бесіда з учнями
- Чи знайомі вам ці герої?
- Коли і де відбувається події у цьому творі?
- Хто автор і як називається твір, уривок із якого інсценізували ваші однокласники?
- До якого жанру належить твір?
- Що знаєте про письменника?
- Хто із вас вважає Гоголя українським письменником? Чому? А хто - російським? Відповідь аргументуйте.
За даними української філії Інституту країн СНД, яка напередодні святкування 200 – річчя від дня народження Гоголя провела опитування в Україні, більшість жителів України вважає Гоголя своїм письменником:
23% вважають його українським;
40 % - українським і російським;
30% - російським.
- Розгляньте ілюстрацію Т. Шевченка «Зустріч Тараса із синами» (1842).
- Чи такими ми ви уявляли собі героїв повісті Гоголя?
- Яким словам повісті відповідає малюнок?
«Ну, давай на кулаки! — говорил Тарас Бульба, засучив рукав, — посмотрю я, что за человек ты в кулаке!»
Це перша ілюстрація до повісті Гоголя «Тарас Бульба». До речі, творами Гоголя Шевченко захоплювався протягом усього життя, присвятив йому ще й вірш. Думаю, що сьогоднішній урок – знайомство із М.В. Гоголем буде для вас цікавим.
ІІІ. Оголошення теми, з’ясування завдань уроку.
ІV. Формування нових знань, умінь, навичок.
1. Заочна екскурсія «Українські стежки Гоголя» ( в використанням матеріалів презентації).
Завдання для учнів:
1)Позначити на карті України міста, які пов’язані із життям і творчістю Гоголя.
2) Доповнити схему «Україна в житті і творчості Гоголя».
Час
|
Місто
|
Життєва подія
|
Відображення у творах чи увічнення пам’яті
|
1809
|
Великі Сорочинці
|
Народився письменник.
| |
Василівка
|
Дитинство. Вперше почув казки, перекази, чудові українські пісні. Пізніше приїздив на канікули.
| ||
Миргород
|
Відвідував повітовий суд.
| ||
Диканька
|
Разом із матір’ю бував і тут, відвідував диканьську церкву.
| ||
Кибинці
|
Батько- управитель у родича Д.Трощинського, а також ставив для гостей і господарів комедії, написані ним самим, інколи виконував у них головні ролі. А маленький син Гоголя-Яновського жадібно вбирав образи всіх, кого бачив у будинку родича.
| ||
1818
|
Полтава
|
Полтавське повітове училище.
| |
1821-
1828
|
Ніжин
|
Ніжинська гімназія вищих наук. Перші літературні спроби: гумористичні вірші, сатирична проза поема "Ганц Кюжельгартен".
| |
Ромни
|
Навчаючись у Ніжині, проїздом неодноразово бував у Ромнах; тут записав фольклорний сюжет, який використав у повісті «Вій».
| ||
Конотоп
|
Гоголю не раз доводилося проїжджати по території колишнього Конотопського повіту, по якій в старовину пролягав кінно-поштовий тракт з Петербурга на Україну.
| ||
1835
|
Київ
|
Гостював у першого ректора Київського університету М.О.Максимовича. Відвідував друга дитинства О. Данилевського.
| |
1832- 1835,
1848-
1850
|
Глухів
|
Подорожуючи по Україні, побував у глухівських краях.
Гостював у друга Олексія Данилевського в Сварково. Тут письменник познайомився з архівами древнього роду Марковичів, де знайшов багато цікавих історичних матеріалів.
| |
1848
|
Одеса
|
Повертаючись із Єрусалима, прибув до міста. Жив у родича, працював над
ІІ томом «Мертвих душ»
|
Узагальнення. Слово учителя. Ми пишаємося з вами тим, що Україна народила генія світової літератури. Життєві дороги Гоголя взяли початок на українській землі, до 19 років письменник проживав саме тут.
- Перелічіть українські міста, які зіграли роль у долі Гоголя.
Дороги життя Гоголя пролягли і по сумській землі.
- Перелічіть ці міста.
- У яких творах відобразилася рідна Гоголю земля?
2. Прес - конференція «Гоголь і Україна».
Бесіда.
- Яка тема інтерв’ю?
(зв’язки Гоголя з Україною та її культурою).
- Яку роль у формуванні письменницького таланту зіграла родина Гоголів – Яновських?
З 19 –ти років Гоголь мешкає в Росії. Безумовно, знайомиться із творчістю російських письменників, деяких знає особисто (Пушкін). Вони цікавляться Україною, її звичаями, побутом, фольклором, літературою.
- У творчості яких російських письменників відобразилася українська тема?
- З творчістю яких українських письменників був обізнаний Гоголь?
- Які твори присвятив Гоголь Україні?
- Яким мріям Гоголя, пов’язаним із Україною, не судилося збутися?
Життя Гоголя іноді називають подорожжю.
- По землях яких країн пролягли життєві дороги російськомовного українського письменника?
(Росія – Петербург і Москва;
Франція – Париж;
Німеччина – Гамбург;
Італія – Рим
Єрусалим ).
Жителі України, мешканці країн зарубіжжя пишаються тим, що саме їхнє місто зіграло роль (навіть і незначну) у долі Гоголя. Цим пояснюється, що пам’ятників Гоголю в різних містах і містечках не перелічити. Ця учнівська презентація (демонструє вчитель) познайомить вас із пам’ятниками Гоголю на батьківщині і на чужині.
3. Творча історія повісті «Тарас Бульба».
Слово учителя.
У червні 1828 року Гоголь закінчив гімназію, на нього чекали Петербург і служба. Але й у столиці юнака не покидали думки про рідну Україну. Ще в Ніжині він завів велику книгу, до якої записував цікаві для нього слова, українські легенди, народні пісні. 1831 року він залишив чиновницьку службу, щоб викладати історію. Письменник мріє написати історію України в п’яти томах і всесвітню історію в десяти томах. Головним підсумком історичних роздумів і досліджень письменника стала історична повість «Тарас Бульба», у якій він зобразив козацьку добу. Працюючи над повістю, Гоголь вивчив численні друковані і рукописні джерела (літописи, народні думи і пісні, зокрема пісні про запорожців).
Багато часу письменник присвятив ознайомленню з історичними джерелами. Працюючи в архівах, Микола Васильович натрапив на цікавий історичний факт. Виявляється, далекий пращур ученого і мандрівника Міклухо – Маклая – Охрім Макуха – був одним із курінних отаманів Запорозької Січі. Було в нього три сини: Омелько, Назар і Хома. Середній – Назар – закохався в шляхетну панночку і зрадив козаків, перейшовши на бік шляхти. Брати вирішили викрасти зрадника, щоб судити козацьким судом. Але їм довелося вступтит в поєдинок. Хома ринувся на поляків, прикриваючи Омелька, який ніс на спині зв’язаного Назара. «Відходь, я їх затримаю!» - крикнув Хома. Омелькові вдалося повернутися до своїх. а Хома загинув у нерівному бою. за зраду і смерть молодшого сина старий Охрім убив Назара. Цей історичний епізод зацікавив письменника і став джерелом написання повісті.
«Тарас Бульба» - один з найдовершеніших творів Гоголя. З- поміж джерел, які допомогли у праці над «Тарасом Бульбою», найважливішим була українська народна пісня. Гоголь був знавцем і поціновувачем фольклору. Він вважав, що чим змістовніша і героїчніша історія народу, тим правдивіше і художніша його усна поезія, і що саме таку поезію створив український народ.
«Моя радосте, життя моє, пісні! Як я вас люблю! – писав Гоголь в одному з листів. – Що всі черстві літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими дивовижними літописами». Ці «дзвінкі дивовижні літописи» допомогли авторові «Тараса Бульби» правдиво і водночас художньо відтворити живу історію українського народу.
Повість була опублікована у збірці «Миргород» 1835 року.
Отже, зі сторінок цього твору перед читачем постає Запорізька Січ, її побут, звичаї, закони. Багато сторінок повісті присвячено зображенню боротьби запорожців.
4. Повідомлення учнів. «Козацька доба в Україні».
Степова місцевість нижче дніпровських порогів одержала назву Запоріжжя, а плавні, що примикають до Дніпра - Великого Лугу. Саме тут зародилося й зміцніло запорізьке козацтво. Запорожці назвали себе "січовиками". Слово це походить від дієслова "сікти" і має той самий корінь зі словом «засіка». Козацька столиця - Січ - для захисту обставлялася вирубаними (висіченими) деревами.
Виникнення Запорозької Січі було зумовлене посиленням феодально – кріпосницького і національно – релігійного гніту в Україні у ХVст. Тисячі селян тікали від своїх гнобителів – феодалів у південні степи. Господарське освоєння степів відбувалося в умовах боротьби запорожців проти польських, литовських, українських феодалів.
На новій території їм приходиться постійно захищатися і від татар, тому вони поєднуються в окремі збройні групи, що не тільки відбивають напади татар, але і самі нападають на татарські чи турецькі загони й міста, побивають ворогів, відбивають їхні табуни, ділять здобич. Цих відважних людей почали називати козаками. Вважається, що свою назву козаки одержали від тюркського слова козак - степовий мисливець. Уперше ця назва зустрічається в листі литовського князя Олександра від 19 грудня 1492 року до татарського хана Манглі - Гірею. У ньому князь повідомляв про свій наказ покарати козаків, вихідців з Київщини й Черкащини, що розбили під Тягином турецький корабель. У козаки попадали люди з усіх суспільних шарів (селян, міщан, дворян). Були серед них і іноземці. Їхнім лідером став Дмитро Вишневецький (Байда). У 1552 - 1554 роках Дмитро Вишневецький об'єднав розрізнені групи козаків, створивши на острові Мала Хортиця козацький центр, Запорізьку Січ. Острів окружили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати.
Серед інших відомих січових отаманів були Іван Підкова, Самійло Зборовський, Северин Наливайко, гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний.
Січ являла собою велику площу на Хортиці, довкола якої розміщалися так звані «коші» або «курені». Вкриті вони були очеретом чи кінськими шкурами. Окрім куренів, були на Січі й склади зі зброєю, з гарматами, човнами, харчами. Вночі вони охоронялися сторожею.
Посередині Січі стояла невелика церква Св. Покрови, пишно оздоблена зсередини золотом і сріблом.
Одягалися козаки дуже просто: у грубу сорочку, кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече – торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець чіпляли порошницю з порохом.
Їли сушену рибу й печене м’ясо, риб’ячу юшку, пекли хліб із пшеничної муки.
Жінок на Січі не було, і ніхто не смів мати там жінки, навіть отаман. За це грозила смертна кара. В одружених козаків жінки жили на селі або на хуторах. Там дозволялося жити й козакам, але тоді тільки, коли не було походів.
Запорізькі козаки становили «товариство» - громаду, яка поділялася на курені, що спочатку об’єднували вихідців з певних місцевостей (Полтавський, Канівський, Уманський ). Основним заняттям козаків були промисли, передусім рибальство і скотарство.
Найвищим органом влади на Запорізькій Січі була військова козацька рада. Рада обирала кошового отамана. Отаман або гетьман керував Січчю за допомогою козацької верхівки - старшини. За Січі діяв козацький військовий суд. Канцелярію вів писар, що писав усякі «письма», до яких прикладав печатку з підписом: «Печать Славного Війська Запорозького Низового».
Козаки здійснювали успішні походи в Крим, і навіть доходили до Стамбула (Константинополя). По ріках і морю вони ходили на невеликих човнах, видовбаних з цілого дерева, що називалися чайками. У козаків була кіннота, але все-таки основою їхнього війська була піхота. Щоб протистояти татарській кінноті козаки починають активно використовувати вогнепальну зброю - пищали, пістолі, невеликі пушки. По степу вони пересувалися на возах, якщо на них нападали татари, козаки встановлювали вози в квадрат і вели сильний вогонь по татарах. Прорватися в середину квадрата були дуже важко, і звичайно, татари відступали. У 15 - 17 століттях турецька й татарська погроза була дуже велика, і тому дії козаків були вигідні для багатьох держав, тому що вони послабляли татар і турків, не даючи їм проводити широкомасштабні набіги всередину Європи. Литовські князі, а після і польські королі намагалися взяти козаків під контроль. Для цього в 1572 році був заснований спеціальний список - реєстр. Внесені в нього козаки вважалися на службі короля, мали деякі привілеї:одержували платню, мали самоврядування під керівництвом гетьмана і були звільнені від податків.
Отак і жило славне козацьке Запорозьке військо, що майже 300 літ боронило Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків прогриміла по всій Європі.
Російський царизм бачив у Запорізькій Січі осередок антифеодального руху. В травні 1709 року уряд Петра І надіслав війська, які зруйнували Стару Січ. Частина запорожців перейшли на пониззя Дніпра і поблизу теперішнього Херсона заснувала Олешківську Січ. Вона існувала до 1775 року.
5. Наші історики докладно розповіли нам про історію виникнення українського козацтва, січових отаманів, побут козаків. А тепер перечитаємо Гоголя. Він виступає літописцем історичних подій, але художньо змальовує зародження козацтва, боротьбу із зовнішніми ворогами та говорить про значення запорозького для європейської історії.
- Самостійне читання учнями уривку із І р. «…В тяжёлый ХV на полукочующем углу Европы…» до «…И всё, что ни было, садилось на коня…».
«…В тяжёлый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная первобытная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена, выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников; когда, лишившись дома и кровли, стал здесь отважен человек; когда на пожарищах, в виду грозных соседей и вечной опасности, селился он и привыкал глядеть прямо им в очи, разучившись знать, существует ли какая боязнь на свете; когда бранным пламенем объялся древле – мирный славянский дух и завелось козачество – широкая, разгульная замашка русской природы, - и когда все поречья, перевозы, прибрежные пологие и удобные места усеялись козаками, которым и счёту никто не ведал, и смелые товарищи их были вправе отвечать султану, пожелавшему знать о числе их: «Кто их знает! у нас их раскидано по всему степу: что байрак, то козак» (что маленький пригорок, там уж и козак)… Вместо прежних уделов, мелких городков, наполненных псарями и ловчими, вместо враждующих и торгующих городами мелких князей возникли грозные оселения, курени и околицы, связанные общей опасностью и ненавистью против нехристианских хищников…Уже известно всем из истории, как их вечная борьба и беспокойная жизнь спасли Европу от неукротимых набегов, грозивших её опрокинуть. Короли польские, очутившиеся, наместо удельных князей, властителями сих пространных земель, хотя отдалёнными и слабыми, поняли значенье козаков и выгоды таковой бранной сторожевой жизни. Они поощряли их и льстили сему расположению. Под их отдалённою властью гетьманы, избранные из среды самих же козаков, преобразовали околицы и курени в полки и правильные округи. Это не было строевое собранное войско, его бы никто не увидал; но в случае войны и общего движенья в восемь дней, не больше, всякий являлся на коне, во всём своём вооружении, получа один только червонец платы от короля – и в две недели набиралось такое войско, какого бы не в силах были набрать никакие рекрутские наборы. Кончился поход – воин уходил в луга и пашни, на днепровские перевозы, ловил рыбу, торговал, варил пиво и был вольный козак. Современные иноземцы дивились тогда справедливо необыкновенным способностям его. Не было ремесла, которого бы не знал козак: накурить вина , снарядить телегу, намолоть пороху, справить кузнецкую, слесарную работу и, в прибавку к тому, гулять напропалую, пить и бражничать, как только может один русский, - всё это было ему по плечу. Кроме реестровых козаков, считавших обязанностью являться во время войны, можно было во всякое время, в случае большой потребности, набрать целые толпы охочекомонных: стоило только есаулам пройти по рынкам и площадям всех сёл и местечек и прокричать во весь голос, ставши на телегу: «Эй, вы, пивники, броварники! полно вам пиво варить, да валяться по запечьям, да кормить своим жирным телом мух! Ступайте славы рыцарской и чести добиваться! Вы, плугари, гречкосеи, овцепасы, баболюбы! полно вам за плугом ходить да пачкать в земле свои жёлтые чоботы, да подбираться к жинкам и губить силу рыцарскую! Пора доставать козацкой славы!» И слова эти были как искры, падавшие на сухое дерево. Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и разбивали бочки, ремесленник и торгаш посылал к чорту и ремесло и лавку, бил горшки в доме. И всё, что ни было, садилось на коня…».
6. Аналіз прочитаного.
- Які рядки твору переконують нас у тому, що Гоголь – історик? Які історичні реалії зустрілися вам в уривку?
- Чи відчуваєте ви голос автора щодо змалювання подій минулого, чи він, на вашу думку, відсторонений від того, що зобразив?
(Відчувається захоплення автора пращурами. На відміну від істориків, він небайдуже пише про козаків)
- У яких рядках твору найвиразніше просвічує ставлення письменника до козацтва?
(«Уже известно всем из истории, как их вечная борьба и беспокойная жизнь спасли Европу от неукротимых набегов, грозивших её опрокинуть».
«Не было ремесла, которого бы не знал козак: накурить вина , снарядить телегу, намолоть пороху, справить кузнецкую, слесарную работу и, в прибавку к тому, гулять напропалую, пить и бражничать, как только может один русский, - всё это было ему по плечу…»
«…стоило только есаулам пройти по рынкам и площадям всех сёл и местечек и прокричать во весь голос, ставши на телегу: «Эй, вы, пивники, броварники! полно вам пиво варить, да валяться по запечьям, да кормить своим жирным телом мух! Ступайте славы рыцарской и чести добиваться! Вы, плугари, гречкосеи, овцепасы, баболюбы! полно вам за плугом ходить да пачкать в земле свои жёлтые чоботы, да подбираться к жинкам и губить силу рыцарскую! Пора доставать козацкой славы!» И слова эти были как искры, падавшие на сухое дерево. Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и разбивали бочки, ремесленник и торгаш посылал к чорту и ремесло и лавку, бил горшки в доме. И всё, что ни было, садилось на коня…».
Гоголь захоплено пише про козаків, пишається їхньою вправністю, вільнолюбством, готовністю стати на захист вітчизни. Пізніше ми прочитаємо рядки, сповнені гордості про цих здорових, красивих і вільних людей:
«Так вот она, Сечь! Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!».
Багато сторінок повісті присвячено зображенню боротьби запорожців із ворогами незалежності і християнської віри. Ідейним змістом твору є зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю.
- Чи можна визначити точні хронологічні рамки подій, що зображені у повісті?
(Називається ХV ст. Згадується ім’я гетьмана Остряниці – це дає можливість віднести зображуване до ХVІІ ст. Непрямо, але згадується Северин Наливайко, що очолив повстання проти польських та українських панів. Відомо, що він загинув 1 1597 р. – це ХVІ ст. Отже, події мають широкі хронологічні рамки – з ХV до ХVІІ ст. Головне для письменника – не в зображенні точних історичних фактів, а відтворення духу козацтва, що полягав у патріотизмі та героїзмі, - відтворення духу козацтва - людей, які не відділяють свою долю, свої інтереси від інтересів батьківщини).
7. Слово вчителя. Твір Гоголя належить до епічного роду літератури, жанру повісті, її різновиду – історичної повісті. У цьому творі історичні факти, пов’язані з боротьбою січового козацтва проти гнобителів українського народу, поєднуються з вигаданими автором образами та подіями. Автор вводить у повість елементи національного колориту: змальовує традиції і побут українського народу, звичаї козацтва, описує одяг, озброєння, вживає народну мову. На початку уроку ви чули колоритну мову Тараса Бульби і його дружини, вони говорять емоційно, вживають простонародні вирази, риторичні вигуки, питальні речення. У мові матері відчувається тонкий ліризм. Літературознавці відмічають близькість гоголівського стилю оповіді до фольклорних українських пісень і російських билин.
V.Застосування знань, умінь, навичок.
Продовж думку…
1. Життєві дороги Гоголя пролягли через українські міста…
2. На сумській землі Гоголь бував у містах…
3. У повістях «Тарас Бульба» та «Страшна помста» Гоголь згадує про місто на Сумщині …
4. У повісті «Майська ніч» Гоголь згадує про місто на Сумщині…
5. Гоголь був обізнаний з творчістю українських письменників…
6. Україні Гоголь присвятив твори…
7. Працюючи над повістю «Тарас Бульба», Гоголь вивчив численні друковані і рукописні джерела…
8. Повість «Тарас Бульба» була написана у…(році).
9. Твір «Тарас Бульба» ввійшов до збірки …
10. Події повісті мають широкі хронологічні рамки – з … до … століття.
11. Твір Гоголя належить до епічного роду літератури, жанру повісті, її різновиду - …
12. Ідейним змістом твору є зображення…
VІ. Рефлексія.
- Чи впоралися ми із завданнями, поставленими на початку уроку?
- Що, по – вашому, на уроці було найцікавішим?
- Що вам найбільше запам’яталося?
- Хто із ваших однокласників був на уроці найактивнішим? Хто до уроку найкраще підготувався?
- Про що б хотілося дізнатися більше?
VІІ. Домашнє завдання.
Перечитати І – ІV р. повісті та підготувати детальний усний переказ «Запорізька Січ очима синів Тараса Бульби», скласти план.
Групові завдання. Підготувати дослідження «Побут і звичаї запорожців у повісті Гоголя «Тарас Бульба».
І гр. Запорозька Січ, її побут.
ІІ гр. Закони та звичаї запорожців.
ІІІ гр. – Військова наука на Січі.
ІV гр.- Запорожці (портрет, менталітет).
V гр. –Мирне життя запорожців (козак як чоловік і батько, світлиця, степ як символ батьківщини і волі).
VІІІ. Заключне слово вчителя.
«Теперь над тревогой и смятением нашего современного дня встаёт с новой ясностью величавый и скорбный образ поэта…». Так на початку ХХ століття писав про Миколу Гоголя письменник Володимир Короленко, якому той був близький своїм національним світобаченням, любов’ю до рідної землі, до своєї малої батьківщини. Так і сталося! У минулому вже ХХ столітті у Росії та Україні не було людини, яка б не знала, не читала, не захоплювалася творами Гоголя. Його знав світ! Його художні відкриття розвивали такі митці, як Булгаков, Маяковський, Гончар, Стельмах, Кафка…
А що відбувається сьогодні? Чи можна вважати пророчими слова великого Кобзаря, які записані у його щоденнику: «О, Гоголь, наш бессмертный Гоголь!»
Письменник здобуває безсмертя не тоді, коли його книжки стоять на полиці, а коли його читають. А Гоголя читають і сьогодні, ставлять його твори на сцені, екранізують практично все написане ним.
Комментариев нет:
Отправить комментарий