ФРАГМЕНТ ПРЕС- КОНФЕРЕНЦІЇ «ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК І УКРАЇНА»

ФРАГМЕНТ ПРЕС- КОНФЕРЕНЦІЇ

«ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК І УКРАЇНА» (10 клас)

Журналіст. Шановний пане Оноре де Бальзак, відомо, що Ви бували на нашій землі. Розкажіть, що спонукало Вас відвідати українську землю?

Письменник. Не повірите! Вперше я дізнався про Україну в лютому 1832 року (мені було тоді 33 роки ), коли отримав лист з Одеси.

Журналіст. Хто його Вам написав?

Письменник. Писала шанувальниця мого таланту Евеліна Ганська. Як виявилося з подальшого листування з нею, була вона заміжньою, жила в Бердичеві, що на Київщині,  в маєтку чоловіка. Повірте, приємно було отримувати листи, в яких Евеліна не переставала захоплюватися моїми літературними  творами.

Журналіст. Виходить, про Україну  Ви знаєте тільки з її листів? І Евеліну не бачили ніколи?

Письменник. Навпаки. З Євою ми зустрілися. Правда, спочатку  не в Україні, а у Швейцарії.

Журналіст. Яке ж враження на Вас справила ця жінка?

Письменник. Незабутнє! Я її покохав. До речі, то було кохання взаємне. Але на заваді стояла її сім’я. Тому з часу нашої зустрічі пройшло 10 років, перш, ніж ми зустрілися знов.

Журналіст. Цікаво. За яких же обставин відбулася нова зустріч?

Письменник. Справа в тому, що 1843 року Евеліна стала вдовою. Ми зустрілися в Санкт – Петербурзі і стали просити російського царя дозвіл на одруження..

Журналіст. І цар дав дозвіл на шлюб?

Письменник. Дав, але не зразу. Через 7 років. Та я був уже тоді хворий. Але моя кохана не залишила мене. Доглядала, турбувалася про мене.

Журналіст. Значить, одружитися з Евеліною так і не вдалося?

Письменник. Вдалося. 14 березня 1850 року у Бердичеві відбулося наше весілля. Я був щасливий. Розумів, що це жінка, яку я кохаю ще більше, ніж раніше, і буду кохати до самої смерті. Союз цей, я думаю - нагорода, яку послав мені Господь...за роки праці, за труднощі, яких я зазнав і здолав. Про це я писав у листі родичам на батьківщину, а ще, що у мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни, зате буде найпрекрасніше літо й найтепліша осінь...

Журналіст. Пане Бальзак, відтепер Ви безвиїзно жили в Україні?

Письменник. Ні. Наприкінці квітня 1850 р. ми з Євою поїхали в Париж. Я був тяжко хворий.

Журналіст. А що ж Евеліна?

Письменник. Я схиляюся перед її мужністю і терпінням. Моя вірна дружина не відходила від ліжка.

Журналіст. Як поставилися рідні, знайомі до Вашої дружини?

Письменник. Лікар захоплювався нею, сестра вважала її героїнею, адже вона пішла на шлюб зі мною, знаючи, що я приречений...